С@мотність в мережі

До мене не відразу дійшло, що ВІН не мусить помирати…

 То нічого, що прийшов серед ночі на ту станцію в Берліні, де реєструють найбільше самогубств. І те, що ВОНА не давала йому жодних надій на повернення зовсім не мусило означати, що дороги назад (в майбутнє!) немає. І навіть таке безапеляційне «Сьогодні він зустріне всіх, кого любить» в епілозі не відбирає в мене надію на компроміс. На ЙОГО компроміс із життям. Не хочу, щоб ВІН помирав, бо, якщо б я проводила якісь паралелі між власними мережевими стосунками і «С@мотністю в мережі» Януша Вишневського, то ці аналогії стосувалися б не лише ЇЇ (тому, що ми однієї статі)… Більше того, саме аналогії з НИМ були б на багато важливішими у всіх цих проекція прочитаного на реальність.

 Про цю книжку я вперше почула, здається, від Ірці… На її сторінці прочитала цитати звідтам. Точно від неї отримала електронний варіант. Тоді була весна. Може, квітень чи березень. Я ним так і не скористалася, бо не люблю читати з монітора та ще й російською…  А ще, певно, втрутилася доля). Бо, якби я прочитала її саме в той час, переживала би зовсім не так, сприймала би абсолютно по-іншому і вже точно всі аналогії провела би між собою і НЕЮ.

 Я знаю, чому ця книжка стала бестселером. Бо Інтернет (або, як подає переклад з польської, Мережа) доступний тепер стільком, що майже кожен знаходить у цій історії про мережеві стосунки щось своє. Багатьом знайоме це дурнувато-нестримне бажання дістатися до мережі і прочитати повідомлення (в асьці, скайпі, чаті, на пошті, в контакті…. ), від якого, здавалося б, залежить те, чи дихатимеш ти далі, чи ні..., отримати свою порцію пристрасті, ніжності та любові, яких часто банально не вистачає в реальному житті. Люди навчилися в Інтернеті фліртувати, зраджувати, займатися сексом і, не виключаю можливості, що й кохати).

 Я також чіплялася на такі гачки або чіпляла на свої інших). Коли читала Вишневського, почувала себе і НЕЮ, і НИМ. Часом ці мережеві стосунки були мені лише компенсацією реальності, тої, якої бракувало саме в цей період, а бувало, що ставали моїм життям. Було, що я зникала з чийогось світу так раптово, як ВОНА, а було, що почувала себе, як ВІН, коли хтось інший без попередження зникав із мого. Маючи такий досвід, обережно ставишся до всіх наступних захоплень, які приречені на життя в Інтернеті. Знаєш, що вони в якийсь момент досягають критичної точки, з якої починається відлік до кінця або поступове переведення стосунків в реальну площину.

 ВІН хотів зробити ЇЇ своїм життям. ВОНА теж дуже цього хотіла, але добре знала, що має обставини, серед яких для НЬОГО просто немає місця. В результаті виснажливої боротьби ЇЇ розуму з ЇЇ бажаннями (пристрастю, справжністю), ВІН, як вважав сам, покинутий усіма, наважувався на самогубство, а ВОНА, оточена показною турботою, у звичних обставинах народжувала сина…

 Але ВІН не мусив помирати.., щоб колись дізнатися, що той син називається ЙОГО іменем і, цілком можливо, має ЙОГО гени (для такої ймовірності їм вистачило єдиної зустрічі в Парижі 🙂 ), щоб тоді, коли ВОНА остаточно переконається в тому, що в своїх обставинах не може бути щасливою, ВІН знайшов ЇЇ напівнепритомну і повернув до життя, щоб…

Одним словом, книжка мені сподобалася. попри те, що в кількох моментах сюжет мало не ставав мильним, там є багато моментів, в яких знаходиш себе, свої бажання, свої поразки і перемоги. Раджу читати і не можу втриматися від кількох цитат:
 

  • З листа Дженіфер:
    "Він поклав руку на одному з тих двох сердець і виїхав. А я могла б копати з ним криницю, якби виявилося, що там, куди він мене забирає, ще немає води"
  • "Інтернет був такий. Він трохи нагадував сповідальню, а розмови - вид групової сповіді. Часом ти був духівником, часом тим, хто сповідався. Усе через ту відстань і ту впевненість, що  завжди можна витягнути штепсель із гнізда."
  • "... чому чоловікам так важко признатися, що є те, чого вони не знають, коли про це знає жінка" )))
  • "Може, це так і є, - думала, - що жінка, маючи такий шанс, хоче бути найважливішою в житті якнайбільшої кількості чоловіків."
  • "Подружжя не повинно укладатися в тому хворобливосму стані, яким є так звана закоханість. Це має бути юридичнозаборонено. Якщо не протягом року, то хоча б від березня до травня, коли цей стан спричинений порушенням виділення гормонів, стає стає загальним і симтоми особливо гостро виражені... Якби закоханість тривала надто довго, люди б умирали від виснаження, аритмії або тахікардії серця, голоду або на синдром відмови від сну. Ті, які б не вмерли, закінчили б у психічній лікарні."

http://tanamala.livejournal.com/18701.html

хорошоплохо (никто еще не проголосовал)
Loading...Loading...

Tags: , , , , , , , ,

Leave a Reply