1984

Я таки дочитала це сьогодні. Сама здивована.

На відміну від "Дивного нового світу" та "451 за Фарейнгейтом", у "1984" головні герої не мають якихось особливих "талантів". Сміт задумується, часто задумується, але він не науковець, не геніальний поет, не надмірно чутлива людина. Він не-герой по своїй суті, не-герой як персонаж. Він швидше романтик. А Джулія взагалі здалась мені тим типажем, який піднімає революціє і сам їх руйнує по першій прихоті. Втілення неосвіченості, егоїстичності, прагнення насолод і готовність заради них йти на зраду і будь-які зізнання - ось що для мене цей персонаж.
Людські інстинкти тут заслужили набагато більше уваги, ніж в інших антиутопіях. Але, що найсумніше, так це те, що тут усе закінчується повним крахом особистості.
Бредбері дав своєму світові можливість читати та запам'ятовувати, щоб колись це відтворити.
Хакслі у прекрасному світі створив Острови, де могли жити вільнодумці.
А Оруелл свій світ замкнув. Смерть розуму й душі - і тоді ні в кого не виникне бажання щось міняті. Навіть не гіпноз, а зомбування. І це залишає дуже несмачний осад на душі.

Критики праві, це не пародія на СРСР. У мене склалося враження, що це модель того, чим СРСР хотів би стати, якби міг. Але це ні в якому разі не іронія та не пародія. І навіть не сарказм. Вбивство мови як інструменту мислення, вбивство поняття сім'ї, возвеличення вождя, перетягування усіх відомих досягнень у науці, образ вічного ворога, каторга у трудових таборах - не дивно, що ця книжка була заборонена в СРСР до "Перебудови". Я читала її з відчуттям постійної проекції на "Сад Гетсиманський" Багряного. З тією тільки різницею, що Оруелл не дав своєму герою вистояти, Багряний був більш жалісливий.

Висновок: після "1984" я поки що відкладу Оруелла в сторону та знову візьмусь за щось дальше від реальності. Такі книжки треба читати, звичайно. Але після них якась частина надії в тобі знищується, зникає. А це нічого доброго, особливо, коли майже всі запаси сподівань і хорошого настрою йдуть на боротьбу за здоров'я і за власну силу.

Мені залишився "Ми" із мого маленького списку антиутопій, які я хочу прочитати. Поряд з ним існує великий список, де їх кілька десятків. Але перш, ніж я візьмусь за "Ми", повинен пройти перед моїми очима не один том.

http://moontessa.livejournal.com/80874.html

хорошоплохо (никто еще не проголосовал)
Loading...Loading...

Tags: ,

Leave a Reply