***

Вперше пишу в блог допис без назви. Щойно закінчив читати одну книжку. Сказати, що вражень дуже багато - не сказати нічого. Зараз не буду писати багато, детально напишу завтра-післязавтра, коли думки тріохи структуруються. Цим дописом хочу просто зафіксувати свіжі емоції.

Читаю зараз багато. Вся причина в рідері, який я придбав нещодавно (за два тижні користування - жодного недоліку не знайшов), і який нарешті дозволив відірватися від монітора при читанні.

Так ось про ту книжку, яку я щойно прочитав. Навіть з'явилася вона в мене на комп'ютері дивним чином. Я маю доволі довгий список книг (тобто файлів), які я планую читати. Якщо я чую десь гарний відгук про певну книгу, чи мені щось трапляється цікаве - я обов'язково додаю все це в список, і колись (можливо завтра, а можливо за рік) я це прочитаю. Ця книга єдина, яку записав на жорсткий диск не я. Вдвічі цікавіше те, що людина, яка її записала - майже нічого не читає. А цю книгу прочитала. Я навіть не шукав відгуків в неті про неї, вирішив просто спробувати почати читати. Спробував. Прочитав до кінця. При чому це одна з тих книг, зустріччю з якою чекаєш цілий день і читаєш все на одному диханні.

Після прочитання зрозумів одну цікаву річ. Я трішки подорослішав, чи що. І якщо колись в мене було таке, що після якоїсь книжки в мене було враження, що вона повністю змінила мій світогляді і я відкрив прям щось таке нове і неймовірне... То зараз вже не так... Напевно це така "хвороба" юнацьких років... Зараз вже навчився думати. І все, що читаю - завжди обдумую, усвідомлюю, лише потім роблю висновки. Напевно навчився думати 🙂 От зараз мені цікаво, чи та людина, яка так не обережно залишила файл з цією книгою, думала? Не знаю і, напевно, вже ніколи не дізнаюся. Але можу зробити припущення, що читаючи - вона відчувала, що ось, написано точно все як в неї, і треба щось змінювати в житті. Це припущення базується на тому, що після прочитання - сюжет книги був відсотків на 90% (кінець трішки відрізняється, але суть вся збережена) втілений в життя. А оскільки тоді це було і моє життя, то і я був в цьому сюжеті, і в книзі навіть є персонаж, який так мені нагадує себе самого. Не головний персонаж, зовсім не головний. Всі книги ми пропускаємо через себе, і коли трапляється щось схоже до нашого життя, то "неодмінно" натягуємо це на себе. І я в даному випадку не виняток.

Детальніше про всі враження від книжки напишу незабаром. Там дійсно є про що написати. Зараз же скажу лише те, що знайшов ще одне підтвердження свої думці, що якщо в двох людей немає спільної мети чи цілі, яке б палке не було кохання, але такі стосунки приречені. В кохання дуже короткий строк, і з часом доведеться вирішувати, а що ж далі, після кохання.

Книга називається "Одиночество в сети", автор Януш Вишневський.

P.S. До речі прочитав ще одну цікаву книгу, вирішив хоч у постскриптумі написати про неї. Повноцінний допис про неї написати напевно не зберуся. Абе Кобо "Женщина в песках". Книга дуже сильна, чуттєва, вражаюча. Але після неї в мене залишилась тільки емоції, які просто дуже важко передати словами. Про те, що прочитав - не жалкую, але усвідомлю, що я її, на жаль, не зрозумів. Можливо, ще не доріс до такої літератури, а можливо... Це напевно перша книга, прочитавши яку, я зрозумів, що ментально я з автором на різних хвилях і можливо саме це не дозволяє мені до кінця зрозуміти те, що написано.

http://vlashchuk.livejournal.com/20758.html

хорошоплохо (никто еще не проголосовал)
Loading...Loading...

Tags: , , , , ,

Leave a Reply