Другий гудзик

Дочитала "Гудзик-2. Десять років по тому". Спочатку було ніби непогано. Головна героїня продовжує ідіотнічати, але логіки в її діях ніби побільшало (хоч я не набагато). А потім авторка переносить дію на майдан. Сучасна українська революція, війна. В результаті вийшов черговий твір про Важку Долю Українського Народу.

От навіщо так робить? Якщо мені захочеться почитати про майдан, я зроблю це в інтернеті. Чому, читаючи детектив про кохання, я маю думати про сучасну політичну ситуацію, від якої мене вже давно тіпає? Я в курсі, що все погано, і виходу нема (хоча авторка вважає по-іншому). Чому не можна писати просто цікаву художню літературу без патріотичного пафосу?

Знову ж таки: та ж Роздобудько видала книгу мемуарів "Одного разу" і по ній видно звідки ті чи інші епізоди взялися у другому гудзику.

Та навіть і не в цьому справа. Мені здалося, що використовуючи тему майдану, автор просто полінувалася придумати щось цікавіше, щоб розплутати клубок непростих стосунків героїв. А так дуже зручно: всі зустрілися в одному місці та й усе.

Не знаю. В цілому таку книгу можна порекомендувати, але із врахуванням вищевикладеного.

http://marynochka.livejournal.com/335401.html

хорошоплохо (никто еще не проголосовал)
Loading...Loading...

Tags:

Leave a Reply