Хто повірить Елеонорі Чайці?

А все ж мій похід у книгарню не був марний. Серед іншого, я купила там книгу Юлі Смаль "Хто повірить Елеонорі Чайці?" і ось її дочитала.

Взагалі я довго боялася знайомитись з її творчістю. Просто тому, що давно знаю цю людину (по інтернету, звичайно), як дуже розумну і цікаву. А раптом мені її книги не сподобаються? І я оце написала б розгромну рецензію, образила б хорошу людину, куди це годиться?

Я боялася, що її книги схожі на "Пів'яблука" Галини Вдовиченко, на які я дуже голосно колись плювалася. Але, на щастя, я помилилась.

"Елеонора Чайка..." це теж така собі добра казка для дорослих. Але вона нормальна і цікава. Там є сюжет, з інтригою, з труднощами, з несподіванками. Там нормальні герої. Хоч і неправдоподібно хороші, але не приторні. Ну тобто віриш автору, що такі люди бувають (хоча весь твій життєвий досвід говорить, що ні). І хочеться теж так жити, хоч це і неможливо.

Можна було б, звичайно, поприскіпуватися до якихось дрібниць, але я не буду. Немає в цьому жодного сенсу. Хіба що в узагальнюючому аналізі багатьох творів з приводу одного аспекту, та й то, скоріше за все, в мене де дійдуть руки до такого аналізу.

Словом, це один з небагатьох промінчиків у темному царстві сучасної української літератури. Треба було таки купити "Теплі історії з корицею".

http://marynochka.livejournal.com/453709.html

хорошоплохо (никто еще не проголосовал)
Loading...Loading...

Tags:

Leave a Reply