Книжный вызов 2017. Март

45/100

1. Рут Веа "У лісі-лісі темному" 4,5/5
Коли старанно приховані і запилюжені часом скелети таки вибираються зі старих шаф на світ Божий — чекай біди. Головна героїня — письменниця — несподівано для себе отримує запрошення на дівич-вечірку шкільної подруги, з якою не спілкувалася років з десять. Вихідні мають промайнути весело — гучні посиденьки десь далеко від цивілізації поміж густих лісів англійської провінції у скляному будинку з веселою компанією. Проте щось пішло не так…За дві доби вона, зранена та скалічена, приходить до тями в лікарняній палаті й із жахом усвідомлює, що нічогісінько не пам’ятає… Хоча й відчуває: трапилося щось жахливе!

Мне было не понять, почему главная героиня приняла таки приглашение от подруги, которую старательно вычеркивала из своей жизни последние 10 лет. Причем, не просто приглашение на кофе/чай/поболтать/вспомнить жизнь, а приглашение на вечеринку перед свадьбой! На свадьбу же приглашения не было. И я, и сама героиня задавалась этим вопросом всю книгу 🙂 Но тем не менее, сам сюжет понравился. Злодея я "раскусила" уже под самый конец.

2. Р. Дж. Воллер "Мости округу Медісон" 3/5
Він кохає її, а вона – його. Вона заміжня, має сина й дочку, а йому невдовзі доведеться залишити місто. Франческа бажала бути з Робертом, проте не могла покинути чоловіка та дітей. Він хотів забрати її із собою, але кохав по-справжньому й тому відпустив… Їхня історія починається за п’ять хвилин до народження великого кохання, а закінчується несподівано...

"Так приторно, что аж кисло..." - вот, что я могу сказать после прочтения этой небольшой книги. Совсем не поняла восторгов вокруг нее. Не понравилось ни содержание, ни слог. В чем необходимость повторять бесконечно фамилии героев? Неужели там рядом пробегали еще дни Франчески с Робертами? Повторяющиеся по несколько раз фразы и определения. Такое впечатление, что автору показалось, что он нашел удачное словосочетание и смакует его, передавая его из уст одного героя другим. Какие-то неискренние чувства, либо это так неискренне или неумело они описаны. Не понравилось и не рекомендую! Лучше уж фильм с великолепными актерами.

3. Євген Положій "Мері та ії аеропорт" 3/5
...Одвічні нескінченні суперечки між прагненням суспільства нівелювати особистість та внутрішню свободу, між коханням та бажанням помститися коханню, між мріями жінки створити аеродром — надійний і стабільний, та прагненням чоловіка використати цей аеродром лише як злітну смугу...

Ця історія про Германа та Мері - про те, як легко можна втратити кохання і як важко звільнитися потім від нього; про те, як швидко руйнуються, здавалося б, непохитні зовнішні світи, лишаючи порожнечу, і якими міцними інколивиявляються начебто ламкі внутрішні світи героїв... Захоплююча, інколи смішна, інколи сумна книжка, в якій, як і в житті, щастя обов`язково є - бо його не може не бути. Хоча б теоретично.

НЕ захватывающая и НЕ смешная книга. Главный герой, Герман, бросает свою подругу, Мэри, после 5-ти лет отношений. Бросает, побоявшись сделать финальный шаг - жениться. Все 5 лет он живет своими интересами, регулярно ездит в Крымский санаторий, где находит друзей/знакомых, с которыми и проводит свой фантастический отпуск, предаваясь валянию на пляже, пьянкам и сексу. Когда же он понимает, что Мэри совсем не страдает, а очень даже находит себе нового мужчину, выходит за него замуж, переучивается на стюардессу и живет счастливо, Герман решает отомстить. Как же так, эта с... не страдает! Так я заставлю ее! В итоге его мсти, Мэри разводится с мыслью, что все мужики - козлы, ее муж осознает глубину совершенной ошибки (той, из-за которой и развелись), а Герман, наш махинатор, удовлетворен совершенным. Круто! Карочи, муть мутью...

4. Євген Положій "Риб'ячі діти" 4/5
Якщо ми закриваємо очі на буденне щоденне вбивство бродячих тварин, то рано чи пізно з такою ж легкістю і банальністю люди почнуть вбивати одне одного. Себто так уже і сталося в Україні. «Риб’ячі діти» — це історія білої бродячої суки, яка має безліч імен і одне бажання — врятувати своїх цуценят. Герої тексту — Художник, Пацанчик, Краєзнавець, Танцівниця, Священик, Директор Цвинтаря, Мер, Ветеран, Дівчинка, Собаколов — рятують і знищують, відкривають крематорій і знімають кіно, гублять десятиріччя і колекціонують миті, одвічно шукають шпаринку між невблаганними коліщатками часу, балансуючи між плинністю сучасного світу і меморіалами минулого. Зрештою, кожного з них (кожного з нас) настигає свій персональний Снайпер. Ця книга про людей та країни, що минають.

Эта книга читалась с болью. С болью о той правде, что описана в ней. Каждая строка, каждая сцена... Ужасно читалось про издевательства над псиной. Ужасна та судьба, которая сначала спасла маленького щенка (мать и братьев/сестер пристрелили), в течение года бросала его/ее из огня да в полымя, и в конце-концов все же прикончила... Безысходность...

Вывод: не читайте в депрессии!

И еще. Тема войны нам весьма актуальна. Один из героев книги - старик-ветеран, который в какой-то момент начинает выступать за организацию мемориала немецким пленным солдатам, умершим в местном госпитале после Второй Мировой. После чего его исключают из всех ветеранских организаций и перестают поздравлять с Днем Победы. В одной из бесед с местным историком он сказал о войне:

Це війна. Війна, розумієте? А на війні людина перестає бути людиною, вона переходить в іншу якість, перескакує на якусь іншу гілку свого розвитку, паралельну; і наш солдат у цьому плані нічим від німця не відрізнявся, навіть інколи жорстокіше себе поводили, бо помста горіла в серцях, а інколи - і просто звичайна звірячість, не потрібно цього приховувати, бо це війна, і людина, за великим рахунком, перед обличчям смерті за себе перестає відповідати як за розумну істоту, як за людину, розумієте? Ось про це потрібно дітям розповідати, щоб із них люди виросли - про жорстокість і невблаганність війни, про кров, насилля, смерть, а не про подвиги, після яких дітям у людей стріляти хочеться, і грань поміж життям і смертю стирається...

И я подумала, что а ведь правда! Если говорить только о подвигах, то и тебе хочется их совершать! А если же говорить об ужасе самой войны и ее последствий, то ты все силы приложишь, чтобы этого не увидеть своими глазами, и чтобы твои дети этого не увидели...

5. Галина Щербакова "Слабых несет ветер" 3,5/5
Роман-дилогия продолжает историю женщин одной семьи и тех, кого прибил к ним ветер. На долю одной выпало много страданий, и она уже не надеялась на счастье, когда наконец его обрела... Вторая встретила настоящую любовь - и погибла из-за нее... Третья, самая юная, только вступает в жизнь и уверена в неизбежности счастья и любви. Но что будет дальше с этой дерзкой юностью, знает только судьба... А есть еще и четвертая.

Галина Щербакова - автор "Вам и не снилось", по которой снят один из любимых фильмов! Но вот эта книга - не впечатлила. И язык у автора довольно своеобразный.

Понравилось: "отец, который не знает, как пахнут первые пеленки его ребенка, так отцом и не станет!"

6. Сергей Пономаренко "Ключ к бессмертию" 3/5
Бурные события начала ХХ века и магическая книга, битва под Крутами и ожившая легенда о черном замке и коварной ведьме — мистика и история переплелись в этом захватывающем романе, не уступающем «Коду да Винчи» и «Утраченному символу» Дэна Брауна.

Зима 1918 года. Василий Хома, ассистент профессора истории, получает очень странную тему для научной работы — «Ведьмачество и оборотничество в Украине». Юноша находит старинные книги. Легенды, описанные в них, странно переплетаются с его снами.
Оказывается, профессор дал Василию эту тему не случайно: с помощью юноши он хочет найти манускрипт, в котором описан способ обрести бессмертие... Не придется ли Василию заплатить за эту тайну своей жизнью?

Предполагался историко-детективный триллер. По факту оказалась фигня с претензиями на интересность. До Дэна Брауна как до Луны! Книга перегружена описаниями Французской революции (дед одного из героев так или иначе принимал участие в событиях). Совсем чуть-чуть украинской истории начала становления независимости. Детективная линия очень слабенькая, а триллером не пахнет вообще 🙁

7. Галина Вдовиченко "Купальниця" 3,5/5
У напіввимерлому військовому містечку жили собі брат Роберт і сестра Кароліна. Ворожка напророкувала, що хтось із них стане щасливим, а хтось - знаменитим. Усі чомусь були переконані, що дівчині дістане від життя і звичайнісінького жіночого щастя. тож Роберт першим подався підкорювати столицю. Кароліні ж, яка теж не всиділа вдома, доведеться запакувати не один подарунок у київському супермаркеті, перш ніж розпакує свій - від долі...

Вдовиченко для меня - автор на один раз. Т.е. если хочется легкого, не напряжного, романтического - это к ней. Полуфантастическая история девочки-подростка из зажопинска, которая, приехав в Киев, чуть ли не сразу его покоряет, становится (пусть и в последствии) известной актрисой и театральным режиссером. Позабавило наличие хорошей дикции для ТВ у человека из жестокой глубинки. Ни разу не слышала чистой речи в деревне, уж увольте.

8. Алла Мелентьева "Семья Рин" 3,5/5
Маленькая щепка в водовороте Второй мировой войны, американка с русскими корнями Ирэн Коул совсем молодой, почти подростком, осталась одна: разлученная с семьей во время эвакуации из Шанхая, она мужественно перенесет все выпавшие на ее долю испытания, живя одной мечтой - вновь увидеть когда-нибудь мать и сестер. Призрачной мечтой, ведь их корабль был потоплен японцами... А когда ее саму японский офицер спасает из тифозного барака и отправляет к себе на родину, Ирэн - Рин - становится лучшей подругой его законной жены, женщины, которую должна была бы ненавидеть. Запутанный лабиринт отношений в стране с непривычными обычаями... Но когда девушка узнает, что родные выжили, ей придется принять самое сложное в жизни решение - кто же ее настоящая семья.

Маленькая, но натужно читающаяся, книга. Лабиринт отношений действительно запутанный 🙂

9. Надія Гуменюк "Енна. Дорога до себе" 5/5
Після автокатастрофи Енна нічого не пам’ятає про своє минуле. Пам’ять начебто стерли... І лише у снах до неї приходять незрозумілі видіння — там у неї є наречений, вона закохана та живе зовсім іншим життям. Іноді дівчина не розуміє, яке життя справжнє - наяву чи уві сні... Зустріч із незнайомцем змушує Енну шукати правду про себе. Але ця правда приголомшує...

Наверное, впечатленная первой книгой Гуменюк, я автоматически даю ей фору на другие. Вторая книга, и я снова в восторге. Легко, приятно, необычно.

10. Ярослав Мельник "Маша, або Постфашизм" 4/5
Четверте тисячоліття. Журналіст «Голосу Рейху» несподівано закохується в самку стора - одну з істот, які мають людське тіло, але яких не вважають за людей - і стає на шлях боротьби за право сторів називатися людьми. Але чи вдасться герою і його соратникам врятуватися від постфашистів? Вони втікають від переслідування в гори, де на них чекають страшні та романтичні пригоди і вічна туга за людською рівністю та свободою.

В гостросюжетному футуристичному романі відомого українського письменника стрімка інтрига й вражаючі сцени поєднані з боротьбою ідей та сильним гуманістичним пафосом. Це перший в Україні інтелектуальний трилер про витоки людської жорстокості.

Не совсем остросюжетный, но довольно интересный роман. Даже описать сложно, честно 🙂

11. Любовь Сирота "Припятский синдром" 4/5
Город просыпался солнечным утром, еще не зная, что через несколько дней эти зеленые улицы станут зоной смерти. Ирину эвакуировали из Припяти, и вскоре невидимая смерть начала забирать друзей, знакомых. Она испытала человеческую «зону отчуждения»: равнодушие чиновников, цинизм официальной медицины...

Ирина начинает терять зрение. Слабея, она узнает о страшной болезни сына, спасти которого может только операция за границей – чудо, на которое надежды почти не осталось. Но женщина не отступает. Ее и малыша ждут новые испытания и предательство, пройти через которые поможет только вера…

Как говорят, на реальных событиях. И пусть все герои вымышлены, они - образы собирательные. Друзей, знакомых, самого автора...
Страшная страница наше истории, кошмар, который происходил наяву во время, сразу после и годы после. Если честно, я никогда не задумывалась над тем, как жили те люди, что с ними стало. Конечно, я понимала, что многие болеют, умирают... Но почему-то верила, что им помогают, что хоть у них не все так плохо, как у остальных. Ан-нет... У них было еще хуже...

Поразительно легко читалось эта нелегкая тема, спасибо автору за слог.

12. Вітаутас В. Ландсбергіс "Любов коня Домінікаса" 4/5
Колись Домінікас був безтурботним диким конем. Він гасав лугами й полями та грався в піжмурки зі знайомими жабками. Направду, він тоді був не дуже вихованим, бо навіть не знав, як потрібно поводитися з гарними панночками-квітами. Навіть не замислювався, що краса існує для того, аби нею милуватися, складати для неї вірші й відчувати від цього велику радість. І лише кохання до синьоокої волошки та мандрівка до Африки змінили коня Домінікаса та весь його світ.

Странная любовь коня к васильку заставляет его совершить головокружительное путешествие в Африку. Никогда не знала, что васильки - родом из Африки. Но проверять не стала 🙂
В меру с юмором, с нестандартными слащавыми иллюстрациями.

13. Ерін Гантер "Коти-вояки. На волю!" 5/5
У хащах незайманого лісу дикі племена котів відчайдушно змагаються за свою територію і за право вижити. Що станеться з рудим хатнім котиком, який опинився у самісінькому центрі цих котячих війн? Тут його точно ніхто не погладить по загривку і не нагодує смачною їжею. У нього є вибір: або повернутися назад і бути живою іграшкою, або випустити на волю свої дикі інстинкти і стати справжнім вояком Клану...

Вот он - мой фаворит! Забегая наперед скажу, что на данный момент я прочитала уже 3 книги этого цикла. Пятая выходит в мае и я жду, чтобы заказать сразу две, четвертую и пятую.

Да, подростковая. Но Гарри Поттер тоже не писался для взрослых, а сколько поклонников! Очень и очень понравилось, теперь сватаю ее Никите 🙂

http://helen-orlova.livejournal.com/246088.html

хорошоплохо (никто еще не проголосовал)
Loading...Loading...

Tags: , ,

Leave a Reply